Понеділок, 21.08.2017, 04:51
Історія та гуманітарні дисципліни
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту



QBN.com.ua
Головна » Статті » Історія держави і права Укр » Епоха нової історії

Суспільно-політичний устрій та право західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії. Ч.2.

§ 2. Державний лад

Приєднавши під час першого поділу Польщі (1772 р.) за­хідноукраїнські і частково польські землі, Австрія злучила їх в одну провінцію під назвою «Королівство Галичини і Лодоме-рії». Таке утворення з великою частиною польських воє­водств (Краківське і Сандомирське) надавало політичну пере­вагу полякам, спричинило довголітню національну і соціаль­ну боротьбу українців із поляками в Австрії.

Вище управління Галичиною здійснював австрійський монарх, що зосереджував усю законодавчу, виконавчу і судову владу. Він вважався єдиним джерелом права, видавав найви­щі постанови, патенти, мандати, едикти, резолюції. Свої функції імператор виконував за допомогою особистої канце­лярії. Дорадчим органом при ньому була Придворна канцеля­рія, що декілька разів змінювала назву і проіснувала до 1848 р. У 1774—1776 і 1797—1802 рр. існувала окрема канце­лярія для Галичини на чолі з канцлером. Фактичним главою адміністрації у краї був губернатор, який призначався авст­рійським імператором і наділявся широкими повноваження­ми. При губернаторові знаходилося губернське управління. Губернаторами, як правило, були заможні і впливові австрій­ські німці.

У 1775 р. в Галичині сформувався крайовий становий сейм, у якому засідали представники від трьох станів — маг­натів, духівництва та населення королівських міст. Ця пред

ставницька фундація мала виконавчий орган — постійний комітет у складі семи депутатів, які обиралися сеймом на шість років. Вони приступали до виконання своїх обов'язків після затвердження їх кандидатур імператором. Компетенція сейму була обмеженою, головне його призначення полягало у поданні прохань (постулатів) центральній владі. Головував у сеймі губернатор Галичини або один із членів сейму, призна­чений керівником держави.

Спочатку Галичину було поділено на шість циркулів^, які, у свою чергу, поділялися на 18 дистриктів. У 1782 р. поділ на дистрикти ліквідували. Залишився поділ на 18 циркулів, які називалися також округами. З 1786 р. по 1849 р. до складу Га­личини як 19-й циркул входила Буковина. Адміністративним центром краю був Львів. Циркули очолювали старости, до компетенції яких належали всі адміністративні та поліційні справи, нагляд за торгівлею, промисловістю, призов на війсь­кову службу тощо. Штат циркулу був невеликий — усього 10—12 осіб. До нього входили староста, три—чотири коміса­ри, секретар, два діловоди, один або більше практикантів і два кур'єри. Старостів і комісарів призначав імператор, а всіх інших — староста. Низову ланку апарату фактично створюва­ли поміщики. З трьох кандидатів, яких вибирало село, помі­щик призначав війта, проте останній мав незначну компетен­цію. Якщо в селі було не менше 30 дворів, війт раз на місяць звільнявся від паншини. Виконавчим органом поміщика були так звані мандатори. Формально це були державні чиновники з повноваженнями від окружної влади, а фактично — служ­бовці домінії, бо платню вони отримували від поміщика. Вла­да мандаторів мала універсальний характер — вони збирали податки, встановлювали різні повинності, доставляли рекру­тів (у середині XVIII ст. відбувся перехід до постійної армії), виконували поліцейські функції, судили у першій інстанції, користувалися правом тілесного покарання, яке офіційно бу­ло скасовано в Австрії законом від 15 листопада 1867 р.

У Львові в 1785 р., а також в адміністративних центрах ін­ших країв були створені дирекції поліції, які забезпечували охорону існуючого ладу і встановлених порядків.

У циркулах організовувалися комісаріати поліції. У 1793 р. у Відні було засноване Міністерство поліції, якому підпоряд­ковувалися дирекції поліції. Крайові центри (Львів у Галичи­ні, Чернівці на Буковині) керувалися власними статутами.

У 1846 р. австрійський уряд запровадив новий адміністра­тивно-територіальний поділ, в результаті чого на території Галичини утворювалося 74 повіти (інколи їх називали старо-ствами). Очолювали ці адміністративні одиниці начальники повітів або старости.

Австрійська бюрократична система створила на території Галичини розгалужений адміністративно-бюрократичний апарат, що нараховував до 40 тисяч чиновників. Вони запов­нили багаточисельні німецькомовні канцелярії і здійснювали владу над населенням Галиції, що нараховувало у 1846 р. 2438 чоловік.

Буржуазно-демократичні революції у Західній Європі 1848—1849 рр. істотно вплинули на становище Австрії: було остаточно скасоване, кріпосне право, а крім того, сталися змі­ни як в організації управління імперією, так і в управлінні Га­личиною і Буковиною. Під тиском революційних подій авст­рійський уряд видав 25 квітня 1848 р. першу австрійську кон­ституцію (так звану конституцію Піллерсдорфа), яка прого­лошувала монархічно-конституційні порядки та деякі демократичні права і свободи громадян. Але вже 16 травня вона припинила свою дію.

Придушивши революційний і національно-визвольний рух, імператор Франц-Йосиф І «дарував» імперії 4 березня 1849 р. нову антидемократичну конституцію. Вона закріпила створення централізованої держави, в якій вся повнота влади була зосереджена в руках імператора і його міністрів.

Для управління окремими провінціями імператор призна­чав наділених широкими повноваженнями намісників (рані­ше їх функції виконували губернатори). Таким чином, у Галичині замість губернського встановилося правління наміс­ника, а на Буковині, що 1849 р. відокремилась від Галичи­ни, — президентське правління.

Організація зазначених установ регулювалася законом від 1853 р. На відміну від попереднього губернського правління, в якому зберігався до деякої міри принцип колегіальності, на­місник став єдиноначальним главою краю (як і президент Бу­ковини) і підлягав безпосередньо міністрові внутрішніх справ Австрії. До складу намісництва входив ряд департаментів. Кількість їх не була постійною, наприклад, протягом другої половини XIX ст. вона змінювалася від дев'яти до сімнадця­ти. Наміснику підпорядковувались начальники повітів (ста­рости), які призначалися міністром внутрішніх справ, але без зазначення повіту намісництва, в який вони направлялися, — це вирішував сам намісник.

Всього в Галичині існувало 63 повіти, на Буковині було створено 6 повітів.

Березнева конституція 1849 р. надавала краям право мати власні конституції. Для Галичини, як і для інших австрій­ських провінцій, крайову конституцію затвердив цісарський патент 29 вересня 1850 р. Крайова конституція передбачала поділ краю на три округи (Краківський, Львівський і Станіс-лавський) і створення трьох окружних сеймів, а також цен­трального і крайового комітетів. Поділ Галичини на три окру­ги передбачав розподіл галиційського населення на три групи залежно від національності: Краківський округ — з поль­ським населенням, Львівський — з польським і українським населенням, Станіславський — з українським населенням. Такий поділ був невдалою спробою згладити національні су­перечності у Галичині.

Як відомо, загальнодержавна конституція 1849 р. і крайові конституції для Галичини і Буковини не були введені в дію. Патентом імператора від 31 грудня 1851 р. вони фактично бу­ли скасовані. В Австрії був відновлений абсолютизм, однак це не зупинило економічної, політичної і військової кризи.

Монархія Габсбургів перебувала на порозі розвалу, цьому значною мірою посприяв національно-визвольний рух угор­ців, словаків, чехів, поляків та інших народів. У цій ситуації дворянство і велика буржуазія Австрії переконала короля утвердити союз з поміщиками Угорщини для того, щоб пос­лабити національний рух і врятувати від розпаду австрійську монархію.

У 1867 р. австрійський парламент (рейхсрат) затвердив угоду про унію двох держав. Двоєдину державу очолив імпе­ратор Австрії, він же король Угорщини. Кожна з двох держав, що ввійшли до складу Австро-Угорщини, мала свій уряд і двопалатний парламент: Угорщина — сейм, Австрія — рейх­срат, що складався з нижньої палати депутатів і верхньої па­лати панів (магнатів).

Весь апарат управління складався і діяв у кожній державі незалежно від органів управління іншої частини монархії, за винятком трьох спільних міністерств: військового, закордон­них справ і фінансів. Для обговорення загальнодержавних справ була створена окрема представницька установа — так звані Делегації, які мали по 60 представників від австрійсько­го та угорського парламентів. Причому окремі коронні краї мали визначену кількість представників у Делегаціях: Чехія — десять, Галичина — сім, Буковина — один тощо. Делегації за­сідали окремо і щорічно скликалися імператором по черзі у

Відні та Будапешті. У випадку, коли Делегації не приходили до згоди, кожна з них мала право запропонувати скликати спільне засідання, на якому суперечливі питання вже більше не обговорювалися, а відразу виносилися на голосування і вирішувалися більшістю голосів.

Одночасно з угодою 1867 р. Австрійський рейхсрат прий­няв 21 грудня 1867 р. Конституцію, яка діяла в Австрії, в тому числі й на західноукраїнських землях, до жовтня 1918 р. В Угорщині була відновлена у своїй чинності Угорська консти­туція 1848 р. У певних випадках австро-угорські колонізатори йшли на поступки верхівці однієї нації, щоб з її допомогою пригноблювати інші. Проголошення деяких демократичних інститутів було для правлячих кіл Австрії та Угорщини тільки вимушеним заходом, що аж ніяк не усував панування фео­дальних елементів у державному апараті. З невеликими зміна­ми Австро-Угорська дуалістична (двоєдина) монархія проіс­нувала до кінця першої світової війни.

Категорія: Епоха нової історії | Додав: olesg (08.06.2008)

Як качати з сайту


[ Повідомити про посилання, що не працює

Права на усі матеріали належать іх власникам. Матеріали преставлені лише з ознайомчєю метою. Заванташивши матеріал Ви несете повну відповідальність за його подальше використання. Якщо Ви є автором матеріалом і вважаєте, що розповсюдження матеріалу порушує Ваші авторські права, будь ласка, зв'яжіться з адміністрацією за адресою ukrhist@meta.ua


У зв`язку з закриттям сервісу megaupload.com , та арештом його засновників частина матерійалу може бути недоступна. Просимо вибачення за тимчасові незручності. Подробніше

Переглядів: 5049
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика
Locations of visitors to this page

IP






каталог сайтів



Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2017