Філіппенко Р.І. ВИВЧЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ ЦЕРКОВНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ЗА МАТЕРІАЛАМИ VIII АХЕОЛОГІЧНОГО З’ЇЗДУ - Українське нац. відродження - Історія України - Каталог статей - Історія та гуманітарні дисципліни
Вівторок, 06.12.2016, 07:42
Історія та гуманітарні дисципліни
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту



QBN.com.ua
Головна » Статті » Історія України » Українське нац. відродження

Філіппенко Р.І. ВИВЧЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ ЦЕРКОВНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ЗА МАТЕРІАЛАМИ VIII АХЕОЛОГІЧНОГО З’ЇЗДУ
Величезну роль при вивченні церковної «давнини» України відіграли Археологічні з’їзди. Тут висвітлювались дослідження з історії, археології, літератури, етнографії, розглядались питання, присвячені вивченню церковного мистецтва тощо. Не був виключенням і VIII Археологічний з’їзд, який розпочав роботу 9 січня 1890 р. у Москві. Проводячи підготовку до з’їзду, П. С. Уварова особливу роль відводила Виставці, яка працювала при з’їздові.
Ключові слова: церковна «давнина», VIII Археологічний з’їзд, П. С. Уварова.

Огромную роль при изучении церковной «старины» Украины сыграли Археологические съезды. Во время их работы освещались исследования по истории, археологии, литературе, этнографии, рассматривались вопросы, посвященные изучению церковного искусства и т. д. Не был исключением и VIII Археологический съезд, который начал работу 9 января 1890 г. в Москве. П. С. Уварова особую роль отводила Выставке, которая работала при съезде.
Ключевые слова: церковная «старина», VIII Археологический съезд, П. С. Уварова.

Archeological congresses played an important role in the Ukrainian church antiquity study. During their work investigation in history, archeology, literature, and ethnography were covered; questions of church art studies were considered, etc. The 8th Archeological Congress opened in January, 9, 1890 in Moscow, was no exception. P. S. Uvarova featured Exhibition emphasizing collection and study of church antiquity.
Key word: church antiquity, the 8th Archeological Congress, P. S. Uvarova.

На нинішньому етапі розвитку країни важливо відроджувати кращі традиції в історії дослідження української культури. Величезну роль при вивченні церковної «давнини» України відіграли Археологічні з’їзди. На цих наукових форумах, які проводилися за ініціативою Московського археологічного товариства, висвітлювались дослідження з історії, археології, літератури, етнографії, розглядались питання, присвячені вивченню церковного мистецтва тощо.
Автор статті зосередив свою увагу на аналізі роботи VIII Археологічного з’їзду, який працював в січні 1890 р. у Москві. Урочисте відкриття з’їзду відбулося 9 січня в Історичному музеї. Тут же на території музею, в одинадцяти залах, проходила найбагатша виставка, яка працювала під час роботи з’їзду. Проведенню VIII Археологічного з’їзду надавалось особливого значення. Це пояснювалось тим, що він був скликаний з приводу святкування двадцятип’ятиріччя Московського археологічного товариства, найкращого серед усіх археологічних товариств дореволюційної Росії [4, с. 139].
Для підготовки з’їзду був створений Попередній комітет, який підготував «Вопросы, предложенные на обсуждение VIII Археологического съезда». У цьому списку питань були і питання, які мали відношення до вивчення церковного мистецтва. Наприклад, І. Є. Забєліна (1820-1908) – «Когда впервые стали строить на Руси церкви во имя Неопалимой Купины?», А. В. Прахова (1846-1916) – «Памятники древнего церковного зодчества на Волыни», М. І. Троїцького (1851-1920) – «Растительный орнамент иконостасов и символическое значение оного» та ін. [5].
Попереднім комітетом також були зроблені і «Запросы, на которые желательно получить разъяснение на Съезде» [6].
У межах з’їзду працювало дев’ять відділень. У зв’язку із студійованою темою, нас цікавить, насамперед, робота відділення «Древности церковные», а також окремі доповіді відділень «Памятники искусств и художеств», «Памятники славяно-русского языка и письма» і «Древности классические, славяно-византийские и западно-европейские».
Усього відбулося чотири засідання відділення «Древности церковные». Перше засідання відділення відбулося 11 січня. На ньому виступили: М. В. Покровський (1848-1917) із доповіддю «О задачах и приемах изучения Евангельской иконографии», В. З. Завітневич – «О кресте, которым, по словам находящейся на нем надписи благословил Преподобный Сергий великого князя Дмитрия на борьбу с Мамаем» та О. І. Кирпичніков (1845-1903) – «Взаимодействие иконописи и словесности, устной и письменной» [14, с. 54].
Доповідь М. В. Покровського «О задачах и приемах изучения Евангельской иконографии» [14, с. 54] – частина введення до його фундаментального дослідження «Евангелие в памятниках иконографии преимущественно византийских и русских», опубликованному в первом томе «Трудов» [13].
Від імені редакції гр. П. С. Уварова (1840-1924) писала, що перший том «Трудов VIII Археологического съезда» було вирішено присвятити великій роботі проф. М. В. Покровського, зважаючи на її важливість та необхідність, задля стимулювання дослідження, що мають відношення до розробок візантійсько-руської іконографії та загалом руської церковної давнини.
Праця М. В. Покровського складається із введення та трьох частин. У введенні висвітлюються завдання, способи та джерела дослідження. Перша частина має назву «Иконография детства И. Христа», друга – «Общественное служение И. Христа в памятниках иконографии», третя – «Конечные события евангельской истории в памятниках иконографии». Кожна окрема частина поділена на глави. Усього їх дев’ятнадцять. Кожна глава відповідає основним епізодам євангельської розповіді, окрема глава – спеціальне дослідження. Особливо уважно автор вивчив іконографію Благовіщеня, Різдва, Стрітення, Поклоніння волхвам, Хрещення, Спаса, різні епізоди вчення Христа та його чудеса, Вхід у Єрусалим, Таємну вечерю, Розп’яття, Воскресіння, Вознесіння, Зішестя Св. Духа та ін. епізоди. Але і менш значущі теми також були висвітлені належним чином з наукової точки зору, а саме: Зустріч Марії з Єлизаветою, Винищення немовлят, Вигнання купців із храму, Зрадництво Іуди, Явлення Христа жінкам-мироносицям тощо.
Наш сучасник Г. І. Вздорнов називає роботу М. В. Покровського «монументальною». «С именем Н. В. Покровского связано появление одного из самых замечательных исследований конца XIX века: «Евангелие в памятниках иконографии преимущественно византийских и русских» [4, с. 257], – пише він. Особливістю іконографічних досліджень М. В. Покровського була їхня наповнюваність матеріалами російського походження, які, зважаючи на консерватизм російського мистецтва, «підтримували» багато характерних рис як візантійської, так і східнохристиянської іконографії в цілому [4, с. 260-261].
У свою чергу, В. М. Лазарев (1897-1976) у ґрунтовній роботі «Русская иконопись от истоков до начала XVI века» відзначає, що «с трансформацией традиционных типов… на Руси шел и другой процесс – процесс создания своих собственных иконографических типов, независимых от Византии». Як приклад, посилаючись на роботу М. В. Покровського, він наводить «оригинальную многофигурную композицию» – «Собор Богоматери». У цій та інших композиціях «очень явственно выступает то «соборное» начало… которое не получило выражения в византийской иконе. Это всеобщее устремление к Богу, объемлющее и ангелов, и человеков, и всякое дыхание земное, устремление, направленное на преодоление «ненавистной раздельности мира» [9, с. 21].
Праця М. В. Покровського була й залишається головним посібником для кожного, хто намагається вивчити іконографію Євангелія. Такий тривалий часовий простір наукового дослідження велика рідкість, що красномовно свідчить про значимий вклад М. В. Покровського в історію вітчизняної науки [4, с. 257].
Доповідь А. І. Кирпичнікова «Взаимодействие иконописи и словесности, устной и письменной» базувалась на його роботі «Взаимодействие иконописи и словесности народной и книжной», опублікованої у другому томі «Трудов» [7]. Потрібно зазначити, що А. І. Кирпичніков один із перших розпочав проводити дослідження щодо мистецтва, пов’язаного з літературою. У цілому, у працях А. І. Кирпичнікова проводиться ретельний філологічний аналіз, який вдало поєднується із художнім аналізом іконопису. «Иконопись и духовная литература, два искусства, исчерпывающие все важнейшие… идеи человечества в продолжении многих… столетий, находятся в теснейшей связи и влияют друг на друга постоянно и непрерывно», – писав вчений, продовжуючи далі, – «…близкое знакомство с памятниками одного рода необходимо для полного понимания другого…» [7, с. 213].
Автор описує характерологічні приклади такої «взаємодії», указуючи, перш за все, на те, як «словесність» впливає на «іконографію». За приклад він бере порівняння, які постійно зустрічаються: Богоматір з лілією, Неопалимою купиною, храмом, живописним джерелом тощо, створюючи незвичайні іконописні образи, як Богородиця – благословенне небо, Богородиця – запашні барви, Богородиця – зірка пресвітла, Богородиця – небо нове та ін. Для підтвердження своєї думки А. І. Кирпичніков також описує влив апокрифічної літератури на іконографію.
Але й існують і приклади протилежної дії – вплив іконографії на літературу та усну творчість. Ці окремі випадки – витвори із іконопису справжніх легенд.
А. І. Кирпичніков виступив і на засіданні відділення «Памятники славяно-русского языка и письма», яке відбулося 17 січня, з доповіддю «Особый вид творчества в древнерусской литературе». Референт проаналізував декілька «вариантов стиха о Дмитрии Солунском» [14. с. 101-103].
Бібліографія передує історіографії, вона була першим кроком на шляху створення історіографії питання. Враховуючи те, що рамки статті обмежені, її автор, звертає увагу на більш значущі доповіді і роботи. Теми окремих рефератів, які розглядались на з’їзді – лише перераховує.
На наступному засіданні відділення «Древности церковные», що відбулося 16 січня, виступили: О. А. Павловський (1856-1913) із доповіддю «Влияние Византии в Южной Италии и Сицилии по церковным памятникам», А. О. Тітов (1844-1911) – «Церковь Св. Иоанна Богослова в Ростове и реставрация ее в 1884 году», І. О. Шляков (1840-1919) – «О покрытии ростовских кремлевских церквей», О. В. Селіванов – «О вновь открытых в Рязани памятниках», М. І. Троїцький – «Иконостас и его символика» [14, с. 88-93].
О. А. Павловський під час виступу заявив про необґрунтоване поширення думки про те, що мистецтво південної Італії та Сицилії – це зародок італійського мистецтва, який і є результатом впливу мистецтва класичного. І тільки в релігійній царині сицилійські пам’ятники, зокрема мозаїки, представляють взірці суто візантійського мистецтва. Референт простежив історію впливу візантійської культури на розвиток мистецтва Італії [14, с. 88-89].
У доповіді І. А. Шелякова «О покрытии ростовских кремлевских церквей» підкреслювалась важливість вивчення цього питання для розвитку церковного будівництва та архітектури, як мистецтва [14, с. 89].
А. В. Селіванов під час свого виступу повідомив про віднайдене ним у Старо-Рязанському городищі давнього храму, який являє собою форму «четырехконечного» хреста. Ця форма типова для XII ст., на що вказує опис у літописі. Референт вважав, що давній Рязанський храм був свого часу соборним на честь Св. Бориса та Гліба. Він був побудований у другій половині XII ст. і, як відомо з літописів, зруйнований Батиєм у 1237 р. [14, с. 90].
М. І. Троїцький прочитав доповідь «Иконостас и его символика». У своїй доповіді він дослідив виокремлюючу особливість руських храмів – іконостас, який, на думку доповідача, остаточно сформувався в XVI ст. Іконостас – стіноподібний і багатоярусний, який розгортається від примостків до склепіння храму, від північної стіни до південної. Він багатий на «лицевые» зображення, прикрашений по рамах і стовпах переважно рослинним орнаментом. Таким розвитком іконостаса було покладено нове, більш широке застосування руської художньої творчості [14, с. 93].
На засіданні, яке відбулося 18 січня, голова відділення М. В. Покровський прочитав доповідь А. Я. Лаврова «К вопросу о происхождении миниатюрных изображений Лицевой Псалтири». У промові йшлося про те, що, незважаючи на багате наповнення, мініатюри «Лицевой Псалтири» не досить добре досліджені. В основній частині доповіді А. Я. Лавров розглянув мініатюри «Лицевой Псалтири», розподіливши їх за змістом на сім відділень [14, с. 119-120].
Також М. В. Покровський прочитав «в извлечении доклады» М. Г. Добринкіна, в яких було вивчено давнину Володимирської губернії [14, с. 120-121].
На цьому ж засіданні виступив В. С. Арсеньєв. Він прочитав доповідь під назвою «Мнение о доисторическом и символическом элементах в археологическом изучении древней церковной иконописи». Референт назвав низку доказів догматичного символізму в іконописі [14, с. 121].
Підсумкове засідання відділення «Древности церковные» відбулося 23 січня. Першим доповідачем на цьому засіданні був А. В. Прахов, який виступив із повідомленням про своє відкриття та дослідження Мстиславова Володимиро-Волинського Успенського собору XII ст. Потім М. Ф. Красносельцев (1845-1898) прочитав доповідь «Новый список русских богослужебных «Действ» XVI-XVII в.». Також на засіданні відділення виступив О. П. Голубцов (1860-1911) із доповіддю «К вопросу о положении искусства в древне-христианском обществе» [14, с. 186].
На загальному засіданні з’їзду, яке відбулося 15 січня, із двома повідомленнями виступив Ф. І. Буслаєв (1818-1897) [14, с. 77]. Одне із повідомлень мало назву «Первое дополнение к «Лицевому Апокалипсису» Буслаева» [2]; друге – «Стилизация ландшафта в русских рукописных миниатюрах».
Ґрунтовне видання Ф. І. Буслаєва «Русский лицевой Апокалипсис» було опубліковане в 1884 р. і присвячене вивченню взаємозв’язків писемності та книжні ілюстрації, мови рукопису та її художнього оформлення [3]. Це яскравий приклад ставлення Ф. І. Буслаєва до «лицевой рукописи» як цілісного пам’ятника культури. Вчений писав про нерозривний зв’язок тексту рукопису із ілюстраціями до неї [8, с. 68]. Проте робота Ф. І. Буслаєва мала певні «погрешности». Тому вчений доповнює її «несколькими заметками о вкравшихся… в книгу недостатках» [2. с. 1].
На цьому ж засіданні з’їзду виступили В. І. Модестов з доповіддю «Об одной из мер к поднятию археологического образования в России» [14, с. 77] та В. Т. Георгієвський (1861-1923) з доповіддю «О преподавании археологии в духовных семинариях и об устройстве епархиальных археологических музеев» [14, с. 81].
18 січня відбулося засідання відділення «Древности классические, славяно-византийские и западно-европейские». Першим на цьому засіданні виступив О. І. Кирпичников із доповіддю «О древностях Константинополя по анониму Бандурия» [14, с. 122]. Анонім Бандурія – збірник статей, присвячених визначним пам’яткам Константинополя.
Наступним на засіданні виступив Ф. І. Успенський (1845-1928) із доповіддю, яка мала назву «Синодик в Неделю Православия» [14, с. 123].
Далі секретар відділення «Древности классические, славяно-византийские и западно-европейские», О. А. Дмитрієвський (1856-1929), прочитав доповідь П. Б. Мансурова «Византия, Славянство и Россия (К вопросу об учреждении Русского ученого института в Константинополе)». Автор доповіді детально зупинився на долях південних слов’ян, які відчували на собі не тільки благодійний вплив Візантії, але й всю її величезну силу. Кінець доповіді був присвячений вивченню особливостей умов розвитку Росії. З одного боку, вона черпала із духовних багатств Візантії; з іншого, завдяки віддаленості, могла зберегти свою духовну самостійність, розвиваючи його на самобутньому руському підґрунті [14, с. 124-125].
На засіданні відділення «Древности классические, славяно-византийские и западно-европейские», яке проходило 22 січня, виступив із доповіддю Є. К. Редін (1863-1908) «Светская живопись лестниц Киево-Софийского собора» [14, с. 171]. Цей виступ вченого являв собою виписки із його спільної з Д. В. Айналовим (1862-1939) роботи «Киево-Софийский собор. Исследование древней мозаической и фресковой живописи» (СПб., 1889).
На засіданнях відділення «Памятники искусств и художеств», які відбулися 20 та 22 січня, у зв’язку з досліджуваною темою, у автора статті викликали зацікавленість доповіді М. В. Султанова (1850-1908) «Церкви Большого Кремлевского дворца» [14, с. 147-149] та Д. В. Айналова «О некоторых классических и христианских древностях на Выставке» [14, с. 174].
Як видно із назви доповіді М. В. Султанова, у ній йшла мова про церкви Великого Кремлівського палацу. Референтом були поставлені такі завдання: визначити й описати первісні форми церков Московського палацу; визначити архітектурний стиль і епохи церков Московського палацу та предметів, що в них знаходяться; з’ясувати, яку первісну форму мав іконостас, його розвиток та ін. Доповідач описав Московський Кремлівський палац і його церкви. Церкви Лазарева Воскресіння та Різдва Богородиці. П’ять церков – «Св. Екатерины, Спас за золотой решеткой, с приделом Иоанна Предтечи, Распятская и Воскресения Словущаго», які розташовані у східній частині Палацу й утворюють групу храмин (кам’яниць), з’єднаних під одним чотирисхилим дахом, увінчаний одинадцятьма «луковичными» куполами. І, нарешті, зовнішні церкви палацу – Собор Спаса на Бору, Благовіщенський та церква «Риз Положения». Уся доповідь супроводжувалася демонстрацією рисунків, планів та кресленнями. Після закінчення засідання делегати З’їзду оглянули давні церкви Великого Кремлівського палацу.
Доповідь Д. В. Айналова стосувалась, головним чином, вивчення зображень фантастичної тварини на давньогрецькій вазочці колекції Н. Л. Шабельської (1841-1904) та мозаїчної ікони Св. Миколи із зібрання Київського Церковно-археологічного товариства. Доповідь Д. В. Айналова була опублікована в розділі «Выставка» у вигляді статті Н. Л. Шабельської й Д. В. Айналова [16].
23 січня відбулося засідання Ради з’їзду. Разом з іншими питаннями, тут обговорювались питання, пов’язані з доповідями П. Б. Мансурова «Византия, Славянство и Россия (К вопросу об учреждении Русского ученого института в Константинополе)» і повідомлення Ф. І. Успенського про проект інституту; В. І. Модестова – «Одна из мер к поднятию классической археологии в России»; В. Т. Георгієвського – «К вопросу о преподавании археологии в духовных семинариях и об устройстве епархиальных археологических музеев» та ін. [14, с. 196-197].
Рада з’їзду ухвалила клопотання про установу Археологічного інституту в Константинополі перед Міністерством Народної Освіти [14, с. 197].
Проводячи підготовку до з’їзду, П. С. Уварова особливу роль відводила Виставці, яка працювала при з’їздові, надаючи зібранню та вивченню церковної старовини великого значення. Це було пов’язано з тим, що пам’ятники давнього мистецтва безповоротно пропадали.
У розділі «Выставка» були опубліковані статті Є. К. Редіна «Церковные древности» [15], Д. В. Айналова «Древности доставленные А. В. Праховым» [1] та уже згадувана праця Н. Л. Шабельської та Д. В. Айналова «Образцы старинного русского шитья и кружев» [16].
У статті «Церковные древности» Є. К. Редін, не маючи можливості вивчити всі зібрання та експонати Виставки, зупинився на «богатейшей коллекции древностей» М. М. Постникова (приблизно 1827 – приблизно 1890). На думку вченого, ця колекція давала величезний матеріал для вивчення історії руського іконопису. Розглядаючи ікони із зібрання М. М. Постникова та окремі пам’ятники інших колекцій, Є. К. Редін відзначав той вплив, який справило на них, як і на все релігійне мистецтво, апокрифічні Євангелія. У Візантії апокрифічні Євангелія були досить поширені і впливали на мистецтво. Але і в Росії, як виявляється, апокрифічні Євангелія були широко поширені. За приклад автор бере деякі ікони, які були представлені на Виставці.
У статті Д. В. Айналов вивчає «Древности доставленные А. В. Праховым» [1]. Як на досить цікавий пам’ятник, в іконографічному відношенні, він указує на золотий оклад Євангелія XVII ст. і на деякі інші предмети.
У передмові до четвертого тому «Трудов» VIII Археологічного з’їзду організатори з’їзду висловили «признательность» Є. К. Редіну та Д. В. Айналову, які склали «подробные описания… некоторых предметов выставки» [12, с. XI].
Наприкінці IV тому було надруковано 86 таблиць з фотографіями експонатів, які були представлені на Виставці з’їзду. Для полегшення роботи з ними були опубліковані «Описания таблиц», до яких входив короткий опис експонатів із найменуванням залу, в якому вони демонструвались, і вказувався їхній номер, під яким вони значилися у каталозі [11].
Також був надрукований «Общий перечень выставки», в яких вказувались власники колекцій, представлених на Виставці та музеї, кращі витвори яких тут демонструвались [10].
Виставка VIII Археологічного з’їзду затьмарила все, що робилось у цьому відношенні не тільки на археологічних з’їздах, але й взагалі в археологічних товариствах і установах упродовж всього XIX століття. За кількістю та цінністю достеменних творів мистецтва, що виставлялись на археологічних з’їздах, до московської експозиції 1890 р. прирівнювалась лише виставка, влаштована в 1902 р. в Харкові, де відбувся XII Археологічний з’їзд [4, с. 207].
Для сучасних дослідників «Труди…» VIII Археологічного з’їзду цінні, перш за все, багатим фактичним матеріалом. Підбиваючи підсумки роботи Московського з’їзду, необхідно відзначити, що в матеріалах з’їзду було багато такого, що не витримало перевірку часом. Однак в «Трудах…» було те, що і зараз представляє великий інтерес і без чого вітчизняна історична та мистецтвознавча наука була б збіднілою.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Айналов Д. В. Древности доставленные А. В. Праховым / Д. В. Айналов // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 224-225.
2. Буслаев Ф. И. Первое дополнение к «Лицевому Апокалипсису» / Ф. И. Буслаев // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой и М. Н. Сперанского. – М., 1895. – Т. 2. – С. 1-9.
3. Буслаев Ф. И. Русский лицевой Апокалипсис. Свод изображений из лицевых апокалипсисов по русским рукописям с XVI-го века по XIX-й. / Ф. И. Буслаев. В 2 т.: Т. I (атлас), Т. II (текст). – СПб, 1884.
4. Вздорнов Г. И. История открытия и изучения русской средневековой живописи. XIX век / Г. И. Вздорнов – М., 1986.
5. Вопросы, предложенные на обсуждение VIII Археологического съезда // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 9-13.
6. Запросы, на которые желательно получить разъяснение на Съезде // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 14-17.
7. Кирпичников А. Взаимодействие иконописи и словесности народной и книжной / А. Кирпичников // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой и М. Н. Сперанского. – М., 1895. – Т. 2. – С. 213-229.
8. Кызласова И. Л. История изучения византийского и древнерусского искусства в России (Ф. И. Буслаев, Н. П. Кондаков: методы, идеи, теории) / И. Л. Кызласова – М., 1985.
9. Лазарев В. Н. Русская иконопись от истоков до начала XVI века / В. Н. Лазарев – М., 1983.
10. Общий перечень выставки // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 241-242.
11. Описание таблиц // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 226-240.
12. От Императорского Московского Археологического общества // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. XI-XII.
13. Покровский Н. Евангелие в памятниках иконографии преимущественно византийских и русских / Н. Покровский // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1892. – Т. 1.
14. Протоколы // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 49-204.
15. Редин Е. К. Церковные древности / Е. К. Редин // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 207-219.
16. Шабельская Н. Л., Айналов Д. В. Образцы старинного русского шитья и кружев / Н. Л. Шабельская, Д. В.Айналов // Труды VIII Археологического съезда в Москве, 1890: В 4 т. / Под ред. П. С. Уваровой. – М., 1897. – Т. 4. – С. 220-223.

Категорія: Українське нац. відродження | Додав: chilly (12.12.2010)

Як качати з сайту


[ Повідомити про посилання, що не працює

Права на усі матеріали належать іх власникам. Матеріали преставлені лише з ознайомчєю метою. Заванташивши матеріал Ви несете повну відповідальність за його подальше використання. Якщо Ви є автором матеріалом і вважаєте, що розповсюдження матеріалу порушує Ваші авторські права, будь ласка, зв'яжіться з адміністрацією за адресою ukrhist@meta.ua


У зв`язку з закриттям сервісу megaupload.com , та арештом його засновників частина матерійалу може бути недоступна. Просимо вибачення за тимчасові незручності. Подробніше

Переглядів: 1026
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
Статистика
Locations of visitors to this page

IP






каталог сайтів



Онлайн усього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016