І. Спір між норманістами та антинорманістами 1 6 вересня 1749 року Ґергард Фрідріх Мюллєр (1705-83), офіційний російський імперський історіограф і член Імператорської Академії Наук у Петербурзі розпочав виголошення ювілейної промови на тему початків Росії під заголовком "Origenes gentis et nominum Russorum". Його лекція базувалася на дослідах, виданих у 1736 році його старшим земляком — німцем Ґоттлібом Зігфрідом Баєром (1694-1738), який увів до науки про Східню Европу такі джерела, як Annales Bertiniani та твори царя Костянтина Багрянородного. Виходячи з цих джерел, академік Мюллер розвинув теорію про те що старовинну державу Київської Руси заснували нормани, і саме цю теорію він почав подавати слухачам у своїй промові. Мюллерові не судилося закінчити спою лекцію. Члени Імператорської Академії російської національности зняли бучу, протестуючи проти такого збезчещення. Один із них, астроном Н. І. Попов, вигукнув: "Ти, clarissime autor, nostrum gentem infamia afficis" ("Безчестиш наш народ, ясновельможний авторе!"). Справу передано президентові Академії, майбутньому гетьманові України Кирилові Розумовському (1750-64, пом. 1803) і цариці Елисаветі Петровні (1741-62), яка призначила спеціяльну комісію для розслідування, чи завдали писання Мюллера шкоди інтересам і славі Російської імперії. Одним з слідчих був відомий Михаїл Васильович Ломоносов (1711-62). Його свідчення було нищівне: Мюллерові заборонили продовжувати досліди над історією давньої Руси, а його публікації сконфісковано і знищено. Наслідком того заляканий учений перейшов у своїй науковій роботі на більш невинний предмет — історію Сибіру. Усе ж таки 6 вересня 1749 року залишається важливою датою в історіографії Східньої Европи. Воно знаменує собою початок завзятого спору між норманістами й антинорманістами, що триває по нинішній день. II. Пропонована методологія 1 Походження Руси — це перш за все історичне питання. В аналізі цієї проблеми археологія і мовознавство мають другорядну допоміжну вагу. Вони, безперечно, ділянки науки, гідні пошани, але мають свої власні методи і цілі і своє поле відповідальності. Історія починається — наголошую на слові починається — писаними джерелами. Не можна розтягнути історію до тих часів, коли таких джерел не було, дарма що археологічні і мовознавчі дані можуть бути дуже корисні у висвітленні певних фактів і проблем, якщо, крім них, є ще власне писані джерела. Однак, всупереч переконанню радянських учених, не можна розглядати археологію як передісторію. Нема причинного зв'язку між археологією й історією! Історія, яка відображає найвищий ступінь людського досвіду, не може виникати з археології наче deus ex machina. Тільки люди з історією можуть принести її на землі без історичної свідомости. Як приклад границі між історією й археологією візьмемо рік 1620 з історії Америки. З одного боку, це був початок історії Нової Англії, але з другого — кінець археологічної ери в Північній Америці. Тут ясно видно, що наступний історичний період не виникнув і не розвинувся з археологічного періоду (як це нібито сталось у Київській Русі, за твердженням радянських учених) але був принесений ззовні тими, що мали історичну свідомість, розвинену раніше на своїй старій батьківщині. У цьому розумінні історія й археологія не мають між собою спільної мови. III. Східня Европа вступає на історичну арену (IX ст.). Поява Руси 1 Східня Европа вступила на історичну арену, себто в еру писаних пам'яток, у IX ст. як наслідок відкриття її цивілізацією Mare Nostrum, яка створила свій колоніяльний "дублікат" — економічно-культурну сферу Mare Balticum (за посередництвом народів Англійського каналу та Німецького моря). Можна поставити законне питання: чому це мало місце в ІХ ст., а не в V або XII? Який поштовх стимулював культуру Mare Nostrum відкрити Східню Европу невдовзі перед IX ст.? Аббасидська революція в 750 році була найзначнішою подією в історії культури країн Середземного моря після появи арабської мусулманської імперії бл. 650 року, яка розколола Mare Nostrum на дві незалежні частини — південну мусулманську і північну християнську. Що спричинило цей перелoм? У 740 році араби вже завоювали всю територію, яку могли опанувати. Пройшовши Ґібральтар (ця назва власне осталася від арабів), вони досягли франкійської Ґаллії, але Тур і Пуатьє (732) переконали їх, що Піренеї — це для них розсудлива границя. Вони сягнули на півдні до Сагари, але арабські верблюди не могли її перейти, і таким чином Сагара стала границею. На сході вони дійшли до Сир-Дар'ї та річки Тараз, але їхня зустріч з китайцями, які на них там чекали, переконала обидві сторони, що це також є границя. IV. Вплив "півдня" на виниклу державу Руси 1 Досі ми розглядали східньоевропейську арену головним чином з північної перспективи, себто з погляду Mare Balticum. Але ми також відзначили взаємодію зі степом, яка розвинулась у типове співробітництво між "кочовиками моря" (т. зв. вікінгами-варягами) і "кочовиками степу" (хозарською династією). У наслідок цієї співпраці виник волзько-руський каганат ІХ-Х ст. Проте до кінця IX і початку Х ст. виступили два комплекси нових подій у сфері культури Mare Nostrum, які дали стимул для дальшого розвитку. Першим, шо трапилося у Східньо-Середній Европі, було завоювання могутньої аварської держави Карлом Великим, що мало своїм наслідком Renovatio Imperii у 800 році і "пацифікацію" слов'ян, невільників колишнього аварського паксу (863-885). Не може бути сумніву, що акція Карла Великого мала економічну мету: встановлення сухопутнього шляху до Хозарщини, славної дороги з Реґенсбурґу (Ратисбони) до Ітилю, на якому судилося розвинутись Києву, а пізніше й Відневі. Пацифікація аварів не була простим заходом. Після деякого часу, в 60-их роках IX ст., обидва Рими (хоч у ворожих взаємовідносинах, я маю тут на увазі патріярха Фотія і папу Миколу І) постановили виповнити порожнечу, виниклу після розпаду аварської держави, підвищуючи колишніх аварських рабів — слов'ян, їхня варварська мова мала тепер стати священною поруч з єврейською, грецькою і латинською. Тому що тоді тільки Царгород мав учених, які могли б створити нову літературну мову і перекласти християнські релігійні писання, брати Костянтин-Кирило і Методій, приятелі Фотія, дістали доручення поїхати з Царгороду до Моравії, себто на землю, що була у сфері дії римського папи. Висновки Двістірічний спір норманістів і антинорманістів не міг розв'язати проблеми походження Руси. Тому його тут замінено іншою теорією в ширшому контексті світової історії, яка опирається тільки на історичні критерії. У VIII і IX ст. появилася багатоетнічна, багатомовна, об'єднана суспільна і культурна сфера ("нижчого" культурного типу), представлена морським і торговельним суспільством Mare Balticum, що була перенесена туди носіями культури Mare Nostrum. Треба було ще два сторіччя, щоб багатоетнічні і багатомовні торговельні заповзяття деяких комерційних компаній і "кочовиків моря" розвинулися (при втручанні політичної структури типу степової імперії) у високу християнську культуру, мовно слов'янську, яка власне і стала Київською Руссю. Лекція, виголошена англійською мовою 24 жовтня 1975 року з нагоди інавгурації автора першим професором Катедри історії України їм. Михайла Грушевського при Гарвардському університеті. Цитується за журналом ’’Сучасність’’. Текст відсканований автором сайту. Закачати повний текст матеріалу
|