У статті висвітлюється малодосліджене питання щодо ототожнення історичної постаті князя Д.Вишневецького з легендарним козаком Байдою, оспіваним у народній пісні. Розглядаються погляди українських істориків ХІХ - початку ХХІ ст. стосовно цікавого у науковому сенсі аспекту, який дозволяє з'ясувати історичну основу "Пісні про Байду".

Народна творчість ХVІ ст. створила поетичний образ козака Байди. Допитливі дослідники намагалися з'ясувати, хто є прообразом цього відчайдуха, відважного вояки, чиє життя так схоже на легенду. Пошук відповіді на це питання становить актуальну наукову проблему, яка викликає значний інтерес у вчених. У багатьох істориків немає сумніву у тому, що преславним Байдою є князь Д.Вишневецький. З історіографічної точки зору простежуються різні аспекти цієї проблеми.

У працях ряду істориків мали місце спроби розглянути цю проблему на історіографічній основі. До певної міри цього питання торкалися В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський, В.Голобуцький, Л.Винар, В.Сергійчук. Іх історіографічні зауваження становлять науковий інтерес. Але вказані вчені здебільшого не розглядали питання системно, а лише дискутували зі своїми опонентами. Отже, проблема щодо ототожнення легендарного Байди з князем Д.Вишневецьким заслуговує на спеціальне дослідження. Мета його полягає у тому, щоб проаналізувати з історіографічної точки зору зазначене дискусійне питання та з'ясувати перспективи його розв'язання.

Вперше в історичній літературі Д.Вишневецького назвав Байдою історик ХІХ ст. А.Скальковський, проте він зовсім не коментував це питання[1]. Одним з перших його розглядав М.Костомаров, аналізуючи народну поезію у своїй праці "Слов'янська міфологія". Історик зазначив, що у "Пісні про Байду" вбачається у образі легендарного героя князь Д.Вишневецький [2]. Крім того, вчений вперше з'ясував причину поваги козаків до цієї людини, яка, незважаючи на своє знатне походження, за словами дослідника, "не надто слухалася верховної влади і не зовсім цінувала її милість до себе, самовільно ходила воювати, самовільно поступала на службу до московського государя і самовільно полишила її". Князь Дмитро Іванович був більше козак, аніж пан, і ніяк не був схожим на пана-ляха, такого ненависного козакам [3]. Створення багатьох пісень про Байду стало актом світлої пам'яті козаків до свого улюбленого провідника.

Зовсім у протилежному ракурсі змалював образ Байди в одноіменній поемі П.Куліш. Туркофільські нахили його мислення віддалили автора від історичної правди у питанні щодо діяльності Д.Вишневецького, якого історик вважав Байдою [4]. Вишневецький-Байда був православним князем і не міг захоплюватись ані вірою, ані "правдивістю великого султана". З іншого боку, і турки навряд чи сумували б з приводу загибелі князя. Але попри всі протиріччя, які мали місце в поемі, автор намагався показати плани князя. М.Грушевський вважав заслугою П.Куліша те, що він "бачив у Д.Вишневецькому щось більше, ніж звичайного авантюриста, шляхетно-козацького паливоду, яким представлявся князь іншим" [5].

В.Антонович та М.Драгоманов показали існування пісень про Байду в багатьох варіантах. Причому вони зазначили, що іноді в "Пісні про Байду" він зветься Дмитром, а в іншому варіанті історичної пісні Байду називають паном Корецьким. Історики констатували, що на початку ХVІ ст. існував Самуїл Корецький, і його доля була схожа з долею Дмитра Івановича, тобто той був двічі полонений і закатований. Мабуть, на думку дослідників, було два варіанти пісень, один про Д.Вишневецького, а інший - про С.Корецького, які потім злилися в одну пісню. До тогож ім'я Корецький схоже з Корибутом, а тому і потрапило до пісні [6]. В.Антонович та М.Драгоманов намагалися з'ясувати походження імені Байда. Вони не погоджувалися зі значенням дієслів "байдикувати", "байдувати", вважаючи, що таке визначення не підходить енергійному князю Д.Вишневецькому [7]. Історики вказали на казковий характер пісень про Байду, які перегукуються з великоруськими билинами про такого ж героя [8].

А.Стороженко підкреслив, що мученицька смерть Д.Вишневецького справила велике враження на дніпровське козацтво, серед якого князь так довго діяв. Ця смерть, прикрашена казковими подробицями, на думку дослідника, послугувала сюжетом відомої пісні про Байду. Історик зазначив, що сучасники називали Д.Вишневецького Байдою, тобто гулякою, за його неспокійну вдачу, за пристрасть до військових походів [9].

Відгукнувся на цю проблему також М.Грушевський, присвятивши цьому аспекту наукову розвідку. Вчений, незважаючи на сумніви, все ж припускав можливість ототожнення імені козака Байди з історичною постаттю Д.Вишневецького. Крім того, історик намагався з'ясувати значення слова "байда". Михайло Сергійович навів декілька варіантів однокорінних слів: "байдування", "байдикування", "байдики бити" в значенні "лінуватися". Було зроблено висновок, що "байда" - се байдикуваний, гулящий чоловік - гуляка". М.Грушевський одночасно стверджував, що таке прізвище не міг носити князь. На думку історика, розривався зв'язок між історичною постаттю Д.Вишневецького та козаком Байдою [10].

Незважаючи на критичне ставлення М.Василенка до постаті Д.Вишневецького, якого Микола Прокопович вважав авантюристом, все ж історик зазначив, що князь залишив помітний слід у народній пам'яті. Вчений підкреслив, що прототипом пісенного Байди був Д.Вишневецький. Слово "байда", на думку дослідника, має значення гуляки, ледаря, але це ніяк не в'яжеться з характером князя. У цьому М.Василенко погоджувався з М.Грушевським [11]. Спираючись на думку В.Антоновича та М.Драгоманова, історик зазначив, що ім'я Байда було перенесено на Д.Вишневецького після його смерті [12].

Григор'єв-Наш, Г.Гетьманець, невідомий автор короткого історичного нарису про гетьманів погоджувалися з тим, що український князь Д.Вишневецький мав прізвище Байда. Дмитро Іванович зажив, на думку дослідників, великої слави у козаків, які про нього склали пісню [13]. Вказані історики дійшли висновку, що Байда-Вишневецький виявив приклад вірності ідеалам захисту православної віри, України та запорозького козацтва.

Українські галицькі історики І.Крип'якевич, Г.Хоткевич, О.Терлецький, Й.Чайковський вважали, що князя за його неспокійне життя народ називав Байдою і про його смерть була складена пісня [14]. Автори "Великої історії України" зазначали, що традиція і народна пісня ідеалізували постать князя Дмитра Вишневецького - Байди [15]. На думку авторів "Історії українського війська", Д.Вишневецький залишив по собі славу "великого лицаря", якого у піснях оспівували під ім'ям Байда [16]. Тобто галицькі дослідники, без сумніву, ототожнювали Д.Вишневецького з козаком Байдою, який був оспіваний у народній поезії.

Українська радянська історіографія розглядала це питання тенденційно. Яскравий її представник історик В.Голобуцький, на думку якого спиралися багато українських енциклопедичних видань [17], вважав, що постать Д.Вишневецького ідеалізувалася буржуазними істориками, незважаючи на реальні факти. Вчений, аналізуючи народну "Пісню про Байду", з'ясував значення слова "байда" як "гультяй" [18]. Співставивши факти з хроніки М.Бельського з свідченням французького посла у Стамбулі, історик зазначив, що образ Д.Вишневецького, за трактовкою польського хроніста, надто прикрашений. Інший варіант народної думи про Байду, опублікований В.Руліковським, спираючись на думку сучасників, також носив сліди корекції його образу [19]. Деякі радянські історики досить виважено висловлювалися з питання щодо ототожнення козака-Байди з князем Д.Вишневецьким. Автори "Історії України" (1943 р.) стверджували, що діяльність Дмитра Івановича відбилась у фольклорі, і в пісні він виступає під іменем Байда, пояснюючи значення слова "байда" як "гуляка" [20]. К.Гуслистий та О.Апанович у загальному вигляді розглянули питання щодо ототожнення Д.Вишневецького та Байди. Вони вказали, що князь Дмитро в одній з народних пісень виступав під цим легендарним ім'ям [21]. Автори "Історії УРСР" досить стримано висловились з цього питання, висвітлюючи його з історіографічної точки зору. Вони вказували на наявність історичних праць, у яких Д.Вишневецький ототожнювався з пісенним героєм Байдою. Історики, розглянувши деякі варіанти народних пісень про Байду, дійшли висновку, що, очевидно, "Пісня про Байду" - борця проти турецько-татарської агресії - існувала до появи Д.Вишневецького, а варіант, пов'язаний безпосередньо з ним, є більш пізнім [22]. Отже, автори цього видання не прямо, а опосередковано відкидали ототожнення Д.Вишневецького з Байдою.

Своє бачення наукової проблеми висловили також історики української діаспори. В.Липинський вважав, що козацька культура формувалась весь час під західним, європейським впливом, і вона прийшла на Запорожжя з першими козакуючими українськими князями, прикордонними старостами, як славний Байда - князь Д.Вишневецький. В.Луців не тільки стверджував, що Д.Вишневецького козаки звали Байдою, а також вважав Байду геополітиком і стратегом у боротьбі з степовиками. Він, на думку історика, організував лицарський орден на Низу Дніпра. Дослідник зазначив, що про лицаря Байду збереглися в народі пісні та думи [23].

Л.Винар розглянув це питання в окремому розділі відомої праці "Князь Дмитро Вишневецький" у контексті аналізу народної поезії, присвяченої легендарному Байді-Вишневецькому. Історик детально аналізував різні варіанти історичної пісні про Байду, а також ретельно дослідив значення терміна "байда". На думку Л.Винара, дієслово "байдувати" означає керувати байдаком (козацьким човном). У В.Даля історик знайшов значення слова "байдачити", що значило "іти на байдаки", тобто весь час бути на воді та веслувати. Таке пояснення автору здається логічним, а версію "байдувати", себто "лінуватися", він заперечує [24].

Л.Винар, дискутуючи з В.Голобуцьким, виявив усі недоречності, на які хибили деякі радянські історики. У той же час історик діаспори дав оцінку польським поетичним творам, присвяченим Д.Вишневецькому-Байді, а саме поемі Л.Семянського "Князь Дмитро Вишневецький", в якій оспівувалася смерть князя, і поет намагався зобразити Д.Вишневецького поляком [25]. Учений навів також новий варіант думи про Байду Є.Руліковського. У цій думі Байда виступає як Д.Вишневецький. Серед українських творів історик звернув увагу на поему П.Куліша "Байда". Проаналізувавши її, вчений зазначив, що Байда зображений у поемі інакше, ніж в історичних піснях. Григорій Чупринка, на думку Л.Винара, набагато краще упорався з цим завданням в одноіменній поемі, ніж П.Куліш. Через історичну пісню Г.Чупринці вдалося образно показати постать Байди. Крім поезії, історик розглянув прозові твори, зокрема історичні оповідання. У творі О.Левицького "Пан Сенюта" докладно описана смерть Байди в Царгороді. Повість Сави Божка "Над колискою Запоріжжя" (1925 р.) була класичним прикладом тенденційності радянських письменників щодо висвітлення цього питання [26].

Сучасна українська історіографія, відійшовши від ідеологізації, по-іншому розглядає не лише ті чі інші історичні явища, але також змінила погляд на деякі історичні постаті, серед яких, безумовно, є Д.Вишневецький. Цікаво це виявилося в останній великій праці В.Голобуцького. Він по-новому висвітлював питання, пов'язані з особою Дмитра Івановича, його роллю в українській історії першої половини ХVІ ст. Вчений розглянув у історіографічному сенсі питання ототожнення історичної постаті цього князя з легендарним козаком Байдою, зазначивши, що популярна пісня про того, ігноруючи життя Д.Вишневецького, виключно звертає увагу на його смерть [27]. Дискутуючи зі своїми опонентами Л.Винаром та Я.Дзирою, історик зазначив, що народні пісні є своєрідною подякою від українського народу Д.Вишневецькому за його боротьбу проти турецько-татарської агресії [28].

Більшість сучасних українських дослідників вважають, що князь Д.Вишневецький - це Байда. В.Сергійчук розглянув питання: чи був Д.Вишневецький прототипом уславленого народного героя - легендарного Байди з історіографічної точки зору. На думку вченого, історики виявляють хитання у цьому питанні [29]. Дискутуючи з В.Голобуцьким, сучасний дослідник стверджує, що Д.Вишневецький-Байда заслужив на добру пам'ять нащадків, тому що він був готовий віддати своє життя за свободу української землі, незважаючи на те, що належав до панівного класу Польсько-Литовської держави [30]. Цьому аспекту історик присвятив окремий розділ своєї монографії про Д.Вишневецького [31], а також працю "Байда- Вишневецький - ратник української землі" [32].

Т.Чухліб вказав, що пісня про гордого та відважного лицаря Байду наприкінці ХVІ ст. була справжнім шлягером. Велику популярність вона здобула насамперед серед українців, а також у болгар, поляків, словаків, сербів, македонців та чехів. Поширювалася пісня у багатьох варіантах, але її сюжет залишався незмінним [33]. Прототипом сміливця, який примудрився, будучи підвішеним за ребро на гак, вбити свого кривдника разом з родиною, на думку історика, був не хто інший, як український князь Дмитро Вишневецький [34]. Дослідник зауважив, що у 1632 р. К.Семак у своїй праці "Civis bonus" романтизував жахливу смерть Д.Вишневецького, вказавши на його спробу вбити з лука турецького султана [35]. Вчений вважає, що староукраїнське слово "байдувати" є синонімом слова "козакувати", тобто вести вільне життя. Досліджуючи історію "Пісні про Байду", сучасний історик зазначив, що вже наприкінці 60-х років ХVІ ст. краківський збирач пісень професор М.Пійонтек записав одну з її версій [36].

Н.Яковенко з'ясувала, що князь Дмитро Вишневецький - лицар-герой, який увійшов в історію України під козацьким прізвиськом Байда. Історик додала, що з татарської мови слово "байда" - це безтурботний чоловік [37]. Дослідниця підкреслила, що перша елегія про смерть християнського лицаря була написана латиною за кілька тижнів після загибелі Д.Вишневецького німцем Йоганом Зоммером. Наталя Миколаївна також додала, що князь Дмитро був неодружений і майже двадцать років провів у збройному чоловічому оточенні, і ці факти зайвий раз вказують на його козацький спосіб життя [38].

В.Шевчук зазначив, що Вишневецький-Байда героїчно боронив рідний край, об'єднуючи свої зусилля з козаками [39]. В іншій своїй праці автор висловив припущення стосовно того, що в народній традиції неодноразово бували випадки, коли події, котрі були реально зв'язані з однією особою, потім могли приписуваться особі іншій. Як приклад дослідник наводить дві думи про Байду і про Дмитра Корецького. В.Шевчук проаналізував ці народні твори. У думі про Байду Корецький згадується Дмитром, але цим ім'ям звався Байда-Вишневецький, а князь Корецький насправді мав ім'я Самійло. У думу про Корецького перейшли деякі мотиви пісні про Байду. До речі, дума про Самійла (Дмитра) Корецького записана наприкінці ХVІ століття [40]. Таким чином, В.Шевчук зробив суттєвий крок у аналізі фольклорних творів, звернувши увагу на відокремлення реального і легендарного стосовно тієї чи іншої історичної особи.

Д. Біляєв звернув увагу на те, що 13 жовтня 1999 р. у м.Запоріжжя на о. Хортиця було відкрито пам'ятник князю Дмитру, на якому зазначено: "Дмитро Вишневецький (Байда) (1516-1563). Один з перших козацьких гетьманів України, який в 1554-1555 роках збудував на Малій Хортиці фортецю, започаткувавши Запорозьку Січ" [41]. С.Левенець зазначив, що до 1932 р. біля Жовтих Вод було село Байдаківка (на честь Байди) [42].

Понад двісті років історики дискутують стосовно питання: хто ж був прототипом легендарного Байди, якого оспівано в історичній пісні. Історіографічний аналіз засвідчує, що більшість українських учених ХІХ - початку ХХ ст. (А.Скальковський, М.Костомаров, П.Куліш, В.Антонович, М.Драгоманов, А.Стороженко, М.Грушевський) ототожнювали цього пісеннного героя з князем Д.Вишневецьким. З часом дослідники наводили все нові аргументи, аналізуючи це питання з різних сторін. Радянські історики, згідно з ідеологією того часу, висловлювались з застереженням, або зовсім заперечували це тому, що, на їх думку, князь-магнат був ворогом козацтва і діяв тільки в корисних інтересах. Галицькі історики (І.Крип'якевич, Г.Хоткевич, О.Терлецький, Й.Чайковський), а також учені діаспори (В.Липинський, В.Луців, Л.Винар) стверджували, що князь Д.Вишневецький міг ототожнюватись з козаком Байдою. Таку думку розділяють більшість сучасних істориків (В.Сергійчук, Н.Яковенко, Т.Чухліб та інші).

Але односторонньо це питання вирішити неможливо, оскільки дослідники, розглядаючи його, виявили певні суперечності. Неправомірно йти шляхом сліпого ототожнення пісенного Байди та реального історичного персонажа. Сюжетом народної пісні про Байду було не життя, а смерть народного героя. Думки дослідників розійшлися, оскільки частина їх вважала, що пісня була написана до появи Д.Вишневецького на історичній арені, інші зазначають, що трагічна смерть князя вразила суспільство і стала приводом для написання народної думи.

Крім того, для розуміння цього питання вчені (В.Антонович та М.Драгоманов, М.Грушевський, Л.Винар, В.Сергійчук, Н.Яковенко, Т.Чухліб) з'ясовували значення слова "байда". Дослідники шукали його пояснення, пропонуючи різні версії: "гуляка", "безтурботний чоловік", "козак", "вільна людина" та інші. Ці пояснення також становлять інтерес при з'ясуванні питання щодо прообразу Байди.

Досліджувана наукова проблема потребує подальшого аналізу. Доречним буде поєднання історіографічного, фольклорного та літературознавчого напрямків. Це дасть можливість комплексно розглянути питння.

Література:

1. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ: Січ, 1994. - С.193.
2. Костомаров Н.И. Об историческом значении русской народной поэзии // Слов'янська міфологія. - К.: Либідь, 1994. - С.403.
3. Там само. - С.405.
4. Куліш П. Байда, князь Вишненвецький. Драма (1553-1564) // Твори: В 2 т. - К.: Наук. думка, 1994. - Т. 2. - С.62.
5. Грушевський М.С. Дмитро Байда-Вишневецький // Записки УНТ. К., 1908. - С. 13.
6. Антонович В.Б., Драгоманов М.П. Исторические песни малороссийского народа с объяснениями В.Антоновича и М.Драгоманова. - К., 1874. - Т. 1 - С. 155-156.
7. Там само. - С. 156.
8. Там само. - С. 157.
9. Стороженко А.В. Князь Дмитрий Иванович Вишневецкий, по народному прозвищу Байда // Киевская старина. - 1897. - № 3. - С. 524.
10. Грушевський М.С. Дмитро Байда-Вишневецький. - С. 6.
11. Василенко Н.П. Очерки по истории Западной Руси и Украины. - К.: Издание кн. маг. Н.Я.Оглоблина, 1916. - С. 152.
12. Там само. - С. 153.
13. Григор'єв-Наш. Історія України в народних думах та піснях. - К.: Веселка, 1993. - С.48; Гетьманець Г. Славний лицар козак-князь Дмитро Вишневецький (Байда). - К.: Укр. школа, 1918. - С.9; Гетьмани. Коротенький історичний нарис. - К.: Держ. друкарня, 1918.
14. Крип'якевич І.П. Історія козаччини. - Львів, 1922. - С.10; Хоткевич Г. Богдан Хмельницький гетьман України. - Львів, 1911. - С. 40; Терлецький О. Історія України. Козацька доба. - Львів: Просвіта, 1936. - С. 6; Чайковський Й. Всесвітня історія. - Т. 3. Нові часи. - С. 87.
15. Велика історія України. - Львів-1948 - Вінніпег: Видав. Іван Тиктор.
16. Історія українського війська. - Ч.ІІ. - Львів: Видання Івана Тиктора, 1936 р. - Репринтне видання. - С. 172.
17. Советская историческая энциклопедия. - М.: Сов. Энциклопедия, 1963. - Т. 3. - С. 518; Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х томах. - К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1986. - - Т. 1. - С. 293; Радянська енциклопедія історії України. - К.: АН УРСР, 1969 - Т. 1. - С. 285. Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х томах. - К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1986. - Т. 1. - С. 330.
18. Голобуцкий В.А. Запорожское казачество. - К.: Госполитиздат УССР, 1957. - С. 85.
19. Там само. - С. 86-87.
20. Історія України / С.Юшков, Л.Славін, М.Петровський, К.Гуслистий. Під ред. проф. М.Н.Петровського. - Т.1.: Вид. АН УРСР, 1943. - С.171.
21. Гуслистий К., Апанович О. Запорозька Січ та її прогресивна роль в історії українського народу. - К.: Держполітвидав України, 1954.- С.12.
22. Історія Української РСР. - В 2-х т. - Т.1. - К.: Наук. думка, 1967. - С.135.
23. Луців В. Князь Дмитро Вишневецький-Байда (Творець і провідник Козацького Ордену - Запорізької Січі) // Життя і школа. - Торонто, 1968. - Ч. 3-4. - С. 22-23.
24. Винар Л. Князь Дмитро Вишневецький // Козацька Україна. Вибрані праці. - К.- Львів - Нью-Йорк - Париж, 2003. - С. 130-131.
25. Там само. - С. 133-134.
26. Там само. - С. 139.
27. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К.: Вища шк., 1994. - С. 136.
28. Там само. - С. 139.
29. Сергійчук В. Байда-Вишневецький - ратник української землі // Дніпро. - 1989. - № 2. - С. 122.
30. Там само. - С. 132.
31. Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. - К.: Україна, 2003. - С. 125-128.
32. Сергійчук В. Байда-Вишневецький - ратник української землі // Дніпро. - 1989. - № 2. - С. 122, 132; Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. К.: Україна, 2003.
33. Чухліб Т. Середньовічна шлягерна пісня та пригоди її персонажа // Горобець В., Чухліб Т. Незнайома Кліо. Таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба. - К.: Наук. думка. 2004. - С. 7.
34. Там само.- С. 8.
35. Там само.- С. 11.
36. Там само. - С. 12.
37. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. - К.: Генеза, 1997. - С. 117.
38. Там само. - С. 118.
39. Шевчук В. Козацька держава. - К.: Абрис, 1995. - С. 32.
40. Шевчук В. Самійло Кішка в українській традиції // Самійло Кішка: Історичні розвідки, думи, оповідання. - К.: Веселка, 1993. - С. 8.
41. Біляєв Д. Байда // Політика і культура. - 2001. - № 41. - С. 42-43.
42. Левенець С. Лицаря зневажили, "освободителя" підняли // Січеславський край. - 1998. - № 11.- С. 3.

Наталя Романцова,
старший викладач кафедри історичних дисциплін Маріупольського державного гуманітарного університету

Журнал "СХІД"