У діях влади простежується залізна логіка. Якщо 1991-го року в Україні було понад 3000 книгарень, то сьогодні – заледве 500. Це – підсумки роботи трьох Президентів, а Прем'єр-міністрами за цей час були усі, хто бажав. В результаті одна книгарня у нас припадає на 100 тисяч населення. У сусідній Польщі – на 10 тисяч. Для того, аби досягнути польського рівня, нам треба ЩОДЕННО ВІДКРИВАТИ ПО ОДНІЙ КНИГАРНІ ПРОТЯГОМ 10 РОКІВ!

Але Бюджет-2007 поставив під загрозу не тільки книгарні. Видавництва, редакції журналів, мистецькі заклади – усі опиняються на вулиці. Сьогодні видавці замість "Як справи?" вітаються одне з одним фразою: "Що поганого?".

Тільки в центрі Києва знищено:

Книгарню "Дружба" (вул. Хрещатик)

Книгарню "Мистецтво" (вул. Хрещатик)

Книгарню "Ноти" (вул. Хрещатик)

Книгарню "Зміна" (вул. Хрещатик)

Книгарню "Планета" (вул. Хрещатик)

Книгарню "Технічна книга N1" (вул. Богдана Хмельницького)

Книгарню "Ноти" (вул. Богдана Хмельницького)

Книгарню "Передплатні видання" (вул. Богдана Хмельницького)

Книгарню "Медична книга" (Площа Льва Толстого)

Книгарню "Книги" (Майдан Незалежності)

Книгарню "Поезія" (вул. Михайлівська)

Книгарню "Пропагандист" (бульвар Т.Шевченка)

Книгарню "Сузір'я" (бульвар Т.Шевченка)

Книгарню "Світогляд" (вул. Червоноармійська)

Книгарню "Спортивна книга" (вул. Червоноармійська)

Книгарню "Дніпро" (вул. Володимирська)

Книгарню "Сучасник" (проспект Перемоги)

Книгарню "Книга поштою" (вул. Пирогова)

Книгарню "Книжковий світ" (вул. Дмитрівська)

Книгарню "Методична книга" (вул. Ярославська)

Зараз добивають:

Книгарню "Знання" (вул. Хрещатик)

Головна редакція пошукової агенції "Книга пам'яті України" (вул. Богдана Хмельницького)

Редакція дитячого журналу "Соняшник" (вул. Богдана Хмельницького)

Редакція літературного журналу "Райдуга" (вул. Богдана Хмельницького)

Видавництво "Українська енциклопедія ім. М.Бажана" (вул. Богдана Хмельницького)

Видавництво "Київська Русь" (вул. Богдана Хмельницького)

Книгарню "Сяйво" (вул. В.Васильківська)

Книгарню "Абзац" (вул. Рейтарська)

Видавництво "Мистецтво" (вул. Золотоворітська)

Видавництво "Музична Україна" (вул. Пушкінська)

Видавництво "Обереги" (вул. Саксаганського)

Видавництво "Алатон" (вул. Ярославів Вал)

Видавництво "Дніпро" (вул. Володимирська)

Видавництво "Урожай" (вул. Урицького)

Інформація постійно поповнюється. Ви можете повідомити про закриті у вашому місті книгарні та видавництва на сайті www.cultura.net.ua

Але навіть ті книгарні, які поки що жевріють, сьогодні окуповані іноземним продуктом. На 9 імпортних книжок в Україні продається лише 1 вітчизняна. Ця ганебна статистика не змінюється протягом останніх років попри багато слів про захист української книжки.

Книжники готові до найрадикальніших засобів захисту. А поки що пропонують відкрити чорний список ворогів української культури двома прізвищами:

Копил Олег Георгійович, начальник комунально підприємства "Київжитлоспецексплуатація" – за неодноразові спроби виселення магазину "Знання"

Азаров Микола Янович, віце-прем'єр Кабінету Міністрів України, міністр фінансів – автор Бюджету-2004, який ввів ПДВ на українські книжки та Бюджету-2007, який виселяє культурні заклади з приміщень.

Результати на сайті cultura.net.ua

Але наша влада не обмежилася боротьбою з українською книжкою. За 16 років українська наука з провідної галузі перетворилася на жебрачку.

За цей час зокрема:

Скорочено обсяги державної підтримки наукової діяльності

З 1992 року бюджетне фінансування науки зменшилося з 0,82% до 0,3% ВВП, тобто до рівня слаборозвинених країн. Рівень сукупних витрат на науку з урахуванням усіх джерел фінансування складає близько 1% ВВП України, (в країнах ЄС – це 2% від ВВП, рівень якого не можна навіть порівняти з нашим).

Наслідком цього стало фізичне зубожіння вчених, зниження суспільного статусу наукового працівника, масовий відплив наукових кадрів за кордон. Протягом періоду незалежності Україну безповоротно залишили близько 4000 докторів наук. З урахуванням того, що за світовими стандартами вартість підготовки одного такого вченого становить близько мільйона доларів (сюди входить і вартість підтримання відповідного наукового середовища), це означає, що Україна подарувала іноземним державам суму близько 4 мільярдів доларів. Загальне число наукових співробітників скоротилося з 295 тисяч у 1991 р. до 132 тисяч у 2001 р... Зараз науковців в Україні у 5 разів менше, аніж міліціонерів.

Сьогодні в Україні на одного науковця витрачається щороку майже в чотири рази менше коштів, ніж у Росії, у 24 рази менше, аніж у Бразилії, і майже в 100 разів менше, ніж у США. За образним спостереженням відомого українського наукознавця Б.Малицького, річний бюджет НАН України сьогодні дорівнює сукупному бюджетові двох футбольних команд – "Динамо" і "Шахтаря".

Відбулося різке "старіння" української науки. Середній вік кандидатів наук перевищує сьогодні 40 років, докторів наук – наближається до 60.

Матеріально-технічна база науки за останні роки майже не поновлювалась. У той же час в передових країнах заміна парку приладів та устаткування проводиться раз на 5-7 років. Тому сьогоднішня матеріально-технічна база української науки не відповідає вимогам не тільки сьогоднішнього, але і вчорашнього дня, і за багатьма напрямками просто виключає можливість проведення досліджень на світовому рівні.

Водночас в ряді випадків мало місце розмивання фахових та моральних критеріїв роботи науковця. В умовах безгрошів'я та правової незахищеності наукові установи практично не наважуються відхиляти відверто куповані дисертації грошовитих і посадових пошукачів.

"Енциклопедія сучасної України", роботу над якою розпочато з ініціативи академіка Івана Дзюби, видається уже 10 років. Але зараз до друку йде лише том на літеру "Д". З такою швидкістю "Енциклопедія СУЧАСНОЇ України" побачить світ лише за 82 роки! Приблизно такий вік зараз має дореволюційне видання Брокгауза-Ефрона.

Оргкомітет Надзвичайних Зборів "Україна – зона культурного лиха"
15.11.2007
Запозичено:Блог Оргкомітету Надзвичайних Зборів "Україна - зона культурного лиха"
http://blogs.pravda.com.ua/authors/473c34a92fee4/473c6c205f039/
У Львові закрили 41-у книгарню. Тепер там "Антикризова кнайпа"

У Львові закрили 41-у книгарню – цього разу на вул. Руській. Нині в одній із перших унікальних книгарень «Просвіти», яка там була ще за часів Австро-Угорщини і в якій працювала дружина Івана Франка, – «Антикризова кнайпа»! Про це з прикрістю відзначив у коментарі ЗІКу голова Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк.

Він зазначив, що на запит управління майном спільної власності Львівської обласної ради стосовно надання приміщень для книгарень жодне місто не зголосилося, усі районні ради дали прості відписки. За словами Михайла Ватуляка, Стрийська райрада написала, що у місті є сім українських книгарень, Сокальська райрада – що у їхньому районі немає потреби у нових книгарнях, оскільки попит населення забезпечують ті книгарні, яка є на території району. Лише Самбірська районна рада написала, що у них немає книгарень і вони шукають можливості для відкриття.

Тому, як зазначив Михайло Ватуляк, вони із радником голови Львівської ОДА Ігорем Держком будуть розбиратися, хто писав ті відписки. «Нехай нам покажуть ті книгарні. Чи зможе кіоск «задовільнити попит» населення райцентру? Хто вивчав цей попит, яка організація?», – наголосив він.

Одразу ж ви...

У Львові закрили 41-у книгарню – цього разу на вул. Руській. Нині в одній із перших унікальних книгарень «Просвіти», яка там була ще за часів Австро-Угорщини і в якій працювала дружина Івана Франка, – «Антикризова кнайпа»! Про це з прикрістю відзначив у коментарі ЗІКу голова Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк.

Він зазначив, що на запит управління майном спільної власності Львівської обласної ради стосовно надання приміщень для книгарень жодне місто не зголосилося, усі районні ради дали прості відписки. За словами Михайла Ватуляка, Стрийська райрада написала, що у місті є сім українських книгарень, Сокальська райрада – що у їхньому районі немає потреби у нових книгарнях, оскільки попит населення забезпечують ті книгарні, яка є на території району. Лише Самбірська районна рада написала, що у них немає книгарень і вони шукають можливості для відкриття.

Тому, як зазначив Михайло Ватуляк, вони із радником голови Львівської ОДА Ігорем Держком будуть розбиратися, хто писав ті відписки. «Нехай нам покажуть ті книгарні. Чи зможе кіоск «задовільнити попит» населення райцентру? Хто вивчав цей попит, яка організація?», – наголосив він.

Одразу ж виникає запитання: невже міські чиновники не могли нічого кращого придумати у будівлі-палацу Любомирських, що належить до пам’яток архітектури національного значення, як не дешеву кав’ярню? Адже й сам перелік пам’яток не засекречений, а розміщений на сайті Львівської міськради. І чи не пов’язане це, не дай Боже, з тим, що власник цього «антикризового» закладу є Юрій Назарук, відомий, як радник з питань міжнародних відносин та інформаційної політики міського голови Львова Андрія Садового, а також власник таких відомих у Львові проектів, як «Криївка», «Гасова Лампа», «Мазох кафе» та інші, які також з’явились за каденції Андрія Івановича Садового і які тісно пов’язують з ним.
25 Грудень 2008
http://www.zik.com.ua/